7 чудес світу
Римський Колізей (Італія)
Колізей – найбільший амфітеатр у Стародавньому Римі, символ могутності імператорського Риму. Збудований у 75-80 рр. до н.е. для боїв гладіаторів, циркових видовищ тощо. Назва “колізей” походить від двох слів collies та eum, які тлумачаться як “його пагорб”, або “пагорб сатани”.На честь урочистого відкриття Колізею свято в Римі тривало 100 днів поспіль. Публіка отримувала подарунки у вигляді золотих монет та солодощів. Арена Колізею мала овальну еліптичну форму, осі якої становлять близько 1156 і 188 м. Висота зовнішніх стін складала 48 м. В Колізеї за виставами мали змогу спостерігати одночасно понад 50 тис. глядачів.
Ряди глядачів в римському амфітеатрі, на відміну від Греції, розподілялися за соціальною ознакою. Для захисту публіки від дощу і палючого сонця над ареною натягували тент з полотна, що закріплювався до високих мачт. Арена мала дерев’яну підлогу, котра зазвичай засипалася піском. Підлога могла опускатися і підніматись. Інколи вона наповнювалася водою за допомогою каналу від акведука, і тоді в Колізеї відбувались морські битви зі справжніми кораблями.В теперішній час ця пам’ятка давньоримської архітектури вражає своєю величчю і станом збереження, хоча за часи свого існування вона неодноразово зазнавала різних пошкоджень. Ця гігантська споруда потерпала від впливу землетрусів, пожеж та повеней. У Колізей декілька разів потрапляла блискавка.
Колізей – найбільший амфітеатр у Стародавньому Римі, символ могутності імператорського Риму. Збудований у 75-80 рр. до н.е. для боїв гладіаторів, циркових видовищ тощо. Назва “колізей” походить від двох слів collies та eum, які тлумачаться як “його пагорб”, або “пагорб сатани”.
Статуя Христа Спасителя в Ріо-де-Жанейро (Бразилія)
Велична статуя Христа, який руками немов обіймає усе місто, була зведена на горі Корвокадо у 1931 році. Відтоді статуя двічі піддавалась реставрації: у 1980 році незадовго перед першим візитом Папи Римського до Ріо, і в 1990 році, коли на горі була встановлена система підсвітки.
Христос стоїть, широко розкинувши руки, і начебто обіймає все місто, благословляючи та охороняючи його. Гора Корковадо – частина національного парка Тижукі, який займає більше 3000 гектарів.Статуя була виготовлена у Парижі. Автори скульптури – дизайнер бразилець Геїтор да Сільва та французький скульптор Пол Ландовськи. Побудова цієї статуї тривала 5 років, а офіційне відкриття відбулося 12 жовтня 1931 року. Вже через кілька років вона стала справжньою візитівкою Ріо-де-Жанейро.Сьогодні відвідування статуї Христа входить майже у всі туристичні маршрути. Щорічно її відвідують близько 600 тисяч туристів. До головної пам’ятки Ріо-де-Жанейро можна дійти не лише, подолавши 222 сходинки, але й піднявшись на ліфті або ескалаторі. Спорудження трьох ліфтів тривало три роки і обійшлося міській адміністрації в майже 2 млн. доларів США.
Велика Китайська стіна (КНР)
Велика китайська стіна́ (кит. — «довгий замок у десять тисяч лі») — кріпосна стіна на півночі Китаю, грандіозний пам'ятник архітектури китайської цивілізації. Перші ділянки споруджені в 4-3 ст. до н.е.Проходить стіна з сходу на захід від р. Шаньхайгуань, на побережжі Ляодунської затоки, до пункту Цзяюйгуань (провінція Ганьсу). Загальна довжина всіх її ліній 6 352 км (3 948 миль), висота 6,6 м (на окремих ділянках до 10 м), ширина нижньої частини близько 6,5 м, верхньої близько 5,5 м. На всьому протязі Великої китайської стіни споруджені каземати для охорони і сторожові башти, а у головних гірських проходів — фортеці.
Великий китайський мур зберігся до наших днів, переважно, у вигляді кам'яної захисної стіни династії Мін (17 століття). Будівництво муру в основному було закінчено до 213 року до н.е. Крім 300 тисяч солдат у будівництві стіни приймали участь сотні тисяч мобілізованих селян. «Самим довгим цвинтарем світу» називають Великий китайський мур, де захоронено біля 400 000 чоловік.
Священне місто інків Мачу-Пікчу (Перу)
Мачу-Пікчу (інк. – „стара гора”), легендарне місто інків, розташоване у Перу, на висоті від 1500 до 6270 метрів над рівнем моря. Його загальна площа — 32 592 гектара. Вершина Мачу-Пікчу перебуває «під захистом» більш високої Уайна-Пікчу (інк. – „молода гора”), на схилах якої також збереглися руїни древніх будівель. Звідси відкривається приголомшливий вид на глибокий стрімкий каньйон ріки Урубамба.
Інки побудували своє місто-фортецю у дійсно неприступному місці — у самому серці Кордильєр, на вершині гори, оточеної високими піками й непрохідними лісами. Могутня імперія інків — нерозгадана таємниця Перу. Вони вважали себе синами Сонця, споруджували свої храми на висоті 3500 метрів. У своїй мудрості їх порівнюють лише з тибетськими ченцями.
Мачу-Пікчу цілком могло існувати незалежно від зовнішнього світу. Археологи досі вражені чіткістю планування міста і красою його кам'яних конструкцій. Свої споруди мешканці цього міста будували з необроблених кам'яних монолітів, а пізніше з обтесаних великих кам'яних блоків вагою 200 і більше тонн! І ті, й інші підганялися один до одного з такою точністю, що між ними і до цього дня не може пройти лезо бритви!
Піраміда майя Чічен-Ітца на півострові Юкатан (Мексика)
Головною пам'яткою Чічен-Ица є піраміда майя Кукулькан. Її ще називають «Ель-Кастильо», що в перекладі з іспанської означає «замок».
Піраміда була побудована близько 800 року нашої ери. Вона є найбільш відомим храмом племені майя, який служив політичним та економічним центром цивілізації. «Кукулькан» мовою майя означає «пернатий змій».
Висота піраміди 25 метрів, на її верхньому майданчику розташований храм. В основі піраміди — квадрат зі стороною 55,5 м. На сторонах піраміди — 9 терас, по одній на кожну область царства мертвих. Так майя уявляли собі потойбічний світ — те місце, куди вони відправлялися після смерті.
До вершини піраміди ведуть чотири широких крутих сходів-драбин, поділених на 18 прольотів, кожний з яких відповідав місяцю року, адже в календарі майя було 18 місяців.
Палац-мавзолей Тадж-Махал (Індія)
Мавзолей збудовано султаном Шах-Джаханом з династії Великих Моголів над гробницею своєї коханої дружини Мумтаз Махал (до заміжжя — Арджуманд Бану). Створенню мавзолею передувала безсмертна історія кохання султана та його дружини. Шах-Джахан ще в п’ятнадцятирічному віці зустрів і покохав Арджуманд Бану, дочку головного міністра. Але батько Шах-Джахана, з політичних міркувань, призначив у дружини своєму спадкоємцеві іншу. Однак, за законами ісламу, чоловікові дозволялось мати декілька дружин, і в 1612 році Арджуманд Бану у 19-літньому віці вийшла заміж за принца Кхуррама, який згодом став падишахом Шах-Джаханом.
Покинуте античне місто Петра (Йорданія)
Петра була столицею давньої імперії Набатеїв і розташовувалася на перехресті караванних шляхів Аравійської пустелі. Місто видовбували у скелях з ІХ ст. до н. е. і до 40 р. н. е.
Більше 2-х тисяч років тому Петра була лише місцем тимчасового пристанища кочових арабів — набатейців, вихідців з півночі Аравійського півострова. З декількох печер у скелях, що легко обороняються, місто Петра поступово було перетворене набатейцями на неприступне місто-фортецю.
Набатейці були відважними вояками і дивовижними інженерами водночас. Вони зуміли на той час збудувати унікальне місто з підземними тунелями та водогоном.
Петра і дотепер становить частину володінь бедуїнів. Вони зустрічають відвідувачів зі своїми конями та верблюдами, щоб влаштувати екскурсію у дійсно незабутнє червоно-рожеве місто.
Щоб туди потрапити, необхідно пішки або верхи пробратися крізь страшнувату ущелину Сік — величезну тріщину в піщанику, довжина якого трохи більша 2 км. Це петляючий вузький прохід між нависаючими скелями, що майже замикаються на висоті більше 90 метрів.
Римський Колізей (Італія)
Колізей – найбільший амфітеатр у Стародавньому Римі, символ могутності імператорського Риму. Збудований у 75-80 рр. до н.е. для боїв гладіаторів, циркових видовищ тощо. Назва “колізей” походить від двох слів collies та eum, які тлумачаться як “його пагорб”, або “пагорб сатани”.На честь урочистого відкриття Колізею свято в Римі тривало 100 днів поспіль. Публіка отримувала подарунки у вигляді золотих монет та солодощів. Арена Колізею мала овальну еліптичну форму, осі якої становлять близько 1156 і 188 м. Висота зовнішніх стін складала 48 м. В Колізеї за виставами мали змогу спостерігати одночасно понад 50 тис. глядачів.
Ряди глядачів в римському амфітеатрі, на відміну від Греції, розподілялися за соціальною ознакою. Для захисту публіки від дощу і палючого сонця над ареною натягували тент з полотна, що закріплювався до високих мачт. Арена мала дерев’яну підлогу, котра зазвичай засипалася піском. Підлога могла опускатися і підніматись. Інколи вона наповнювалася водою за допомогою каналу від акведука, і тоді в Колізеї відбувались морські битви зі справжніми кораблями.В теперішній час ця пам’ятка давньоримської архітектури вражає своєю величчю і станом збереження, хоча за часи свого існування вона неодноразово зазнавала різних пошкоджень. Ця гігантська споруда потерпала від впливу землетрусів, пожеж та повеней. У Колізей декілька разів потрапляла блискавка.
Колізей – найбільший амфітеатр у Стародавньому Римі, символ могутності імператорського Риму. Збудований у 75-80 рр. до н.е. для боїв гладіаторів, циркових видовищ тощо. Назва “колізей” походить від двох слів collies та eum, які тлумачаться як “його пагорб”, або “пагорб сатани”.

Велична статуя Христа, який руками немов обіймає усе місто, була зведена на горі Корвокадо у 1931 році. Відтоді статуя двічі піддавалась реставрації: у 1980 році незадовго перед першим візитом Папи Римського до Ріо, і в 1990 році, коли на горі була встановлена система підсвітки.
Христос стоїть, широко розкинувши руки, і начебто обіймає все місто, благословляючи та охороняючи його. Гора Корковадо – частина національного парка Тижукі, який займає більше 3000 гектарів.Статуя була виготовлена у Парижі. Автори скульптури – дизайнер бразилець Геїтор да Сільва та французький скульптор Пол Ландовськи. Побудова цієї статуї тривала 5 років, а офіційне відкриття відбулося 12 жовтня 1931 року. Вже через кілька років вона стала справжньою візитівкою Ріо-де-Жанейро.Сьогодні відвідування статуї Христа входить майже у всі туристичні маршрути. Щорічно її відвідують близько 600 тисяч туристів. До головної пам’ятки Ріо-де-Жанейро можна дійти не лише, подолавши 222 сходинки, але й піднявшись на ліфті або ескалаторі. Спорудження трьох ліфтів тривало три роки і обійшлося міській адміністрації в майже 2 млн. доларів США.
Велика Китайська стіна (КНР)
Велика китайська стіна́ (кит. — «довгий замок у десять тисяч лі») — кріпосна стіна на півночі Китаю, грандіозний пам'ятник архітектури китайської цивілізації. Перші ділянки споруджені в 4-3 ст. до н.е.Проходить стіна з сходу на захід від р. Шаньхайгуань, на побережжі Ляодунської затоки, до пункту Цзяюйгуань (провінція Ганьсу). Загальна довжина всіх її ліній 6 352 км (3 948 миль), висота 6,6 м (на окремих ділянках до 10 м), ширина нижньої частини близько 6,5 м, верхньої близько 5,5 м. На всьому протязі Великої китайської стіни споруджені каземати для охорони і сторожові башти, а у головних гірських проходів — фортеці.
Великий китайський мур зберігся до наших днів, переважно, у вигляді кам'яної захисної стіни династії Мін (17 століття). Будівництво муру в основному було закінчено до 213 року до н.е. Крім 300 тисяч солдат у будівництві стіни приймали участь сотні тисяч мобілізованих селян. «Самим довгим цвинтарем світу» називають Великий китайський мур, де захоронено біля 400 000 чоловік.
Священне місто інків Мачу-Пікчу (Перу)
Мачу-Пікчу (інк. – „стара гора”), легендарне місто інків, розташоване у Перу, на висоті від 1500 до 6270 метрів над рівнем моря. Його загальна площа — 32 592 гектара. Вершина Мачу-Пікчу перебуває «під захистом» більш високої Уайна-Пікчу (інк. – „молода гора”), на схилах якої також збереглися руїни древніх будівель. Звідси відкривається приголомшливий вид на глибокий стрімкий каньйон ріки Урубамба.
Інки побудували своє місто-фортецю у дійсно неприступному місці — у самому серці Кордильєр, на вершині гори, оточеної високими піками й непрохідними лісами. Могутня імперія інків — нерозгадана таємниця Перу. Вони вважали себе синами Сонця, споруджували свої храми на висоті 3500 метрів. У своїй мудрості їх порівнюють лише з тибетськими ченцями.
Мачу-Пікчу цілком могло існувати незалежно від зовнішнього світу. Археологи досі вражені чіткістю планування міста і красою його кам'яних конструкцій. Свої споруди мешканці цього міста будували з необроблених кам'яних монолітів, а пізніше з обтесаних великих кам'яних блоків вагою 200 і більше тонн! І ті, й інші підганялися один до одного з такою точністю, що між ними і до цього дня не може пройти лезо бритви!
Піраміда майя Чічен-Ітца на півострові Юкатан (Мексика)
Головною пам'яткою Чічен-Ица є піраміда майя Кукулькан. Її ще називають «Ель-Кастильо», що в перекладі з іспанської означає «замок».
Піраміда була побудована близько 800 року нашої ери. Вона є найбільш відомим храмом племені майя, який служив політичним та економічним центром цивілізації. «Кукулькан» мовою майя означає «пернатий змій».
Висота піраміди 25 метрів, на її верхньому майданчику розташований храм. В основі піраміди — квадрат зі стороною 55,5 м. На сторонах піраміди — 9 терас, по одній на кожну область царства мертвих. Так майя уявляли собі потойбічний світ — те місце, куди вони відправлялися після смерті.
До вершини піраміди ведуть чотири широких крутих сходів-драбин, поділених на 18 прольотів, кожний з яких відповідав місяцю року, адже в календарі майя було 18 місяців.
Палац-мавзолей Тадж-Махал (Індія)
Мавзолей збудовано султаном Шах-Джаханом з династії Великих Моголів над гробницею своєї коханої дружини Мумтаз Махал (до заміжжя — Арджуманд Бану). Створенню мавзолею передувала безсмертна історія кохання султана та його дружини. Шах-Джахан ще в п’ятнадцятирічному віці зустрів і покохав Арджуманд Бану, дочку головного міністра. Але батько Шах-Джахана, з політичних міркувань, призначив у дружини своєму спадкоємцеві іншу. Однак, за законами ісламу, чоловікові дозволялось мати декілька дружин, і в 1612 році Арджуманд Бану у 19-літньому віці вийшла заміж за принца Кхуррама, який згодом став падишахом Шах-Джаханом.
Покинуте античне місто Петра (Йорданія)
Петра була столицею давньої імперії Набатеїв і розташовувалася на перехресті караванних шляхів Аравійської пустелі. Місто видовбували у скелях з ІХ ст. до н. е. і до 40 р. н. е.
Більше 2-х тисяч років тому Петра була лише місцем тимчасового пристанища кочових арабів — набатейців, вихідців з півночі Аравійського півострова. З декількох печер у скелях, що легко обороняються, місто Петра поступово було перетворене набатейцями на неприступне місто-фортецю.
Набатейці були відважними вояками і дивовижними інженерами водночас. Вони зуміли на той час збудувати унікальне місто з підземними тунелями та водогоном.
Петра і дотепер становить частину володінь бедуїнів. Вони зустрічають відвідувачів зі своїми конями та верблюдами, щоб влаштувати екскурсію у дійсно незабутнє червоно-рожеве місто.
Щоб туди потрапити, необхідно пішки або верхи пробратися крізь страшнувату ущелину Сік — величезну тріщину в піщанику, довжина якого трохи більша 2 км. Це петляючий вузький прохід між нависаючими скелями, що майже замикаються на висоті більше 90 метрів.
Комментариев нет:
Отправить комментарий